Голодному ситий братом
Хіба може бути ?
Він же звик все потурати
Та сіяти смуту
Поміж люди, злобу, чвари ,
Зневіру у Бога ,
Срібниками лише марить,
Себе за «крутого»
Видає і вдень , і в ночі…
Це йому пасує .
Роги має , зуби точить ,
На здобич чатує .
Замордує рідну матір
Знесилену віком ,
Аби лишень тільки стати
«Крутим чоловіком» .
Все йому чогось замало ,
Крам чужого мучить ,
Заздрість сон вже відібрала ,
Невже є ще «круче» ?..
Вік короткий . Оглянувся,-
Турбота все з’їла …
Марив крутизною , пнувся…
Та замало діла ,
Добра мало . Все жадоба
Клята полонила .
Так і не набив утробу …
На що тратив сили ?..
Сергій Бабінчук . Лютий . 2014 р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=557439
Рубрика: Лірика
дата надходження 05.02.2015
автор: Сергій Бабінчук