Хто ти на ниві нашого життя?
Хто ти в саду предвічного едему?
Чи під ногами топиться рілля
В глибинно-чорних хвилях чорнозему?
Чи у твоїх кишенях є зерно,
Щоб втамувати голод віковічний?
Хто ти для неї зараз? Агроном,
Чи споглядач асфальтово-тепличний?
А може ти художник чи поет,
І ти її навіки закарбуєш
В своїй манері? Мовчки, тет-а-тет,
Душею слухай. Тільки так почуєш.
А може ти пожежу не згасив,
І на твоїй землі ніщо не родить?
Тепер втішайся попелом. Спалив?
Шукай того, хто там життя відродить.
А може ти закопаний давно,
І твоя мудрість проросла дубами
Уверх до сонця? Це не всім дано.
Не всі живі і душами й тілами.
То хто ти зараз? Проясни себе.
Світилом сяєш чи марнуєш інші?
Земля у своїх обертах не жде.
Я ж після себе залишаю вірші.
05.02.2015 р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=557616
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 06.02.2015
автор: Альбіна Кузів