Мене списати вам не до снаги,
Мої поважно-обважнілі роки,
Бо кожне слово набира ваги,
Упевненіші і твердіші кроки.
Зростає кошт минаючих хвилин.
Спішу щомить непізнане відкрити,
Очиститись від скверни і хули,
Поклавши душу на крило молитви.
А світ мені сміється навзаєм,
Тріпоче радість, як листок на вітрі,
Зовуть до себе сотні справ і тем,
І тче надія сонячну палітру.
Я прагну перемелювать щодень
Зерно турбот у життєдайне мливо…
У кого серце мрійно-молоде –
Тому закриті двері до архіву!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=557641
Рубрика: Лірика
дата надходження 06.02.2015
автор: stawitscky