Тихим порухом вій я скажу: "навіки прощай" ,
Десь затихне моя ,не дитяча зовсім, колискова.
Колись пили каву, а зараз - холодний чай .
Ми вже не повернемось. Йдемо у вічність.. знову.
Твоя тепла рука ще затисне у собі зап'ястя.
Ще повернуся я до історій з минулих подій.
Ми хотіли кохання і просто людського щастя.
Заливаючись грозами тих, ще колишній надій.
Не прочитана книжка, зачинена, ніби думками...
І ти поряд крокуєш, ще знаючи, що дожену.
Таки сталося. Знаєш, можливо була б вже мама.
Але ні, бо спокійно з тобою ще не проживу..
Тихий порух повік . Чи невидимий був він для тебе?
Це був знак не згори і не поклик до царства лукавих.
Ти лиш просто прийди і ми разом пливемо небом.
Тільки небом. Лиш ми, а ще філіжанка кави.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=557833
Рубрика: Лірика
дата надходження 07.02.2015
автор: М.Я.