Сходи ниють під старими кросівками.
Вони старі, тому тепер такі плаксиві.
Хотіли стати щасливими, тільки ми
У сірих буднях себе загубили.
Ти приходь понад вечір, у люті морози.
Коли іній у косах моїх забринить.
Чи я тебе дочекаюся ? Хтозна...
Та чекатиму, поки серце горить.
Як ти дійдеш в таку хуртовину ?!
Вікна риплять, бо їх снігом завіяло.
Ти -- мій особистий вид нікотину.
Ти точно прийдеш. Я маю надіятись.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=557835
Рубрика: Лірика
дата надходження 07.02.2015
автор: Олька Оленька