І я не знаю чим завершиться усе.
Чи ностальгією повиті будуть звуки,
Чи буде так, як є, чи віднесе
Мене туди, де плачуть від розлуки.
І я не знаю ,що там буде у кінці.
Прощались ми так часто, що аж звикла.
Тримати б твою руку у руці
Доки кохання не покаже свої ікла.
Допоки ще душа моя ціла,
І ще на вікнах не замерзли міражі.
Такого яду у житті ще не пила.
Не хочу я щоб ми стали чужі.
Сьогодні в голові тисячі фраз
Щоб описати ту контужену любов.
А знаєш, серед них немає нас,
Бо в нас тече зовсім інакша кров.
Слова не стануть на папері так, як вірші.
Писати ж бо про щастя – не моє.
Життя - це криза, а любов - це дещо гірше.
Проте, від тебе не піде твоє
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=557927
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 07.02.2015
автор: Юлія Антоняк