Погана це звичка помічати деталі,
Щось замітив - і надалі
Погляд мій до цього вже прикутий
Як до армії її ж рекрути.
Чи будь це ніс кривий в прохожої людини
Або ж терпкий привкус поцілунку незнайомої дівчи́ни.
Про це забути я уже не можу,
Допоки ніччю, п'яними руками, це з голови не зложу.
Та є такі деталі, з зовсім іншого розряду,
Що в голові від них вибоїни як після арт.снарядів.
Що пройде тиждень, місяць, пройде рік
А парфумів її запах - твій кращий друг тепер навік.
ЇЇ останні кроки по пероні,
Останній змах руки в вікні в дванадцятім вагоні.
Усмішки, сльози... Дивний акт прощання,
Час для останнього цілунку і це людське вагання.
І от тоді, коли треба було запам"ятовувати ці деталі
Я стояв.
Стою тут і надалі.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=557975
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 07.02.2015
автор: Андрій Галенда