Пиши їй про балканські перевали,
Про ці залиті кров*ю й сонцем гори...
Про всі серця які не доспівали,
Про ніжності,про тіні і про море.
Співай їй про дими і карабіни,
Про смерть пиши,пиши про стіни,
Які завжди стоять поміж людьми,
Малюй птахів із острова зими.
Пиши пісні,твори віршІ,
Бо найсвітліші завжди на межі:
У центрі пекла-
Люди-калачі!
Отож,співай,допоки маєш голос,
Співай про землю і про колос,
Співай про світло і про світ:
Скупа надія розтопити лід,
Та поки є вона у стомлених серцях
Любов не переможе жоден страх!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=557986
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 07.02.2015
автор: Той,що воює з вітряками