Над нами травень сорок раз буяє,
Подружжя наше він благословляє.
А як було? Чи в пам*яті моїй
Хоч погляд кароокий твій
На мить забувся? Ні, звичайно, ні!
Я пам*ятаю ті ласкаві дні,
Коли і сонце радісно сіяло,
Ніщо тоді думок не турбувало,
Бо знав і вірив я із серцем на одинці:
Твоя любов і ласка - то гостинці!
І свідки наші - молодість, весна -
Турботливо вели нас до вінця!
І долі гук, і долі спів -
Родина, березень і син!
Переді мною ти щаслива пава,
В очах - любов... А місяць кучерявий
З сміливістю по вікнах заглядав,
Колисочку з Олежком погойдав...
І ніжний бузок у весінній імлі,
Синок простягав рученята малі...
Шість років летіло в зростанні, турботі,
В любові, у пошуках - і все в роботі:
І мить настає (то щасливая доля!) -
Побачила світ наша донечка Оля.
Маленька, тендітна, з волоссячком ніжним
- І стала в родині щастям безбріжним!
Та я ні на мить не забув твої очі:
"Ясніші од сонця, темніші од ночі".
Ми моря не знаєм, а очі, як море:
Ласкаві, чарівні, мов хвилечка, скорі!
Я в серці щасливий за дім і родину:
За тебе, кохана, за доньку і сина!
Онуки-горішки уже підросли,
А наші літа, мов квітки розцвіли.
Ти, як сонце! Воно гляне, кине усмішки землі,
І розвіються тумани, зникнуть зморшки на чолі!
Будь щаслива, моя мила, у подружжі і зі мною,
Будем вічно травень славить ми чарівною весною!
І тепер скажу я все, що мимоволі я таїв:
Тебе одну люблю я, для тебе я і жив!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=558018
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 07.02.2015
автор: Passionaria