Поспішає доба за добою
І зникає навіки кудись,
Я ж минуле тягаю з собою,
Наче раб свої пута колись .
Зримо пута мої не побачить,
Вони в звичках моїх й поняттях,
Їх покинуть для мене це значить
Знову стать безпорадним дитям.
До сучасності діти звикають,
А старенькі минулим живуть,
Досвід роду свого зберігають,
Щоб нащадкам полегшити путь.
05.05.08.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=558083
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 08.02.2015
автор: Георгій Федорович