Візьми - сховай сиру печаль
О, небо давнє сивочоле.
Карбуючи сумну печать,
Назви щасливого пароля...
Скажи, як нам тут виживати,
Як змити вічні сили зла.
Чи можна ще чогось просити,
Чи всі слова мої - зола?
Ти накрапаєш, мов сльоза
зірвалася так ненавмисно
із мого лячного лиця,
упавши в грунт щиросердечно.
Благослови лиш на життя,
А час буремний нехай шкварить.
Прошу у хмарах забуття
І хай любов усе поправить...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=558230
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 08.02.2015
автор: Мандрівник