Годує печивом щеня своє із плюшу
Ласкавий хлопчик мій – самі щедроти.
Почастував й мене. Губами ніжно скушу
Долоньку крихітну… Смакота…
Закинув личко і, всміхаючись, нагору
Простяг зім’яті в пальчиках галети…
Хто ж призволяється від липкої просфори,
Аггел невже то?
Вільний переклад з Вікторії Роше.
Первотвір: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=193306
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=558344
Рубрика: Лірика
дата надходження 09.02.2015
автор: Еkатерина