***

Із  року  –  в  день,
Із  пекла  –  до  рятунку,
Свою  я  параною  бережу.
Таку  малу…
Та  вищого  ґатунку!
І  сам  не  знаю,
Чи  комусь  скажу…

У  цій  маленькій  цитаделі  лиха
Закований  спокійний  сон.
Не  може  ніч  прожити.
Навіть  тихо…
Допоки
Параноя
Не  зійде
З  вікон…

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=558357
Рубрика: Лірика
дата надходження 09.02.2015
автор: Вальдемар Феруменко