Прокидайся, мій коханий, тобі час уже вставати,
Підем разом на покоси, обважнілі від грози.
Я б хотіла вміти пензлем подих нив намалювати,
Щоб лишити нашим дітям вітер ніжної краси.
Покажу безкрайнє поле у рожевому промінні,
Подарую тихі зорі, наполохані дощем.
Ти побачиш, як мишата метушаться у полині,
Як ховаються, маленькі, під матусиним плащем.
Ти побачиш, вільні пташки пишуть крилами в блакиті,
Ти почуєш, навіть стерня під ногами виграва.
Було б добре, якби в серці залишилися ці миті!
Золотий серпневий спогад, як закінчились жнива.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=558524
Рубрика: Лірика
дата надходження 09.02.2015
автор: Беллатрисса Турнесоль