Земля від крові ледве диха.
Слізьми наповнені рІчки.
За що зазнали цього лиха?
Сльозами капають свічки.
Сніг розтоптали у болоті.
Чужинців чоботів сліди.
А люд страждає, у скорботі.
Не бачив світ страшніш біди.
Нервовий сміх і канонади.
Не страшно їм лишать життя?
Летять в людей важкі снаряди...
Чим завинило це дитя?
Від страху люди поніміли...
Та як себе опанувать?
Що роблять "люди" озвірілі...
Хто ж вас навчив так катувать?..
Я хочу впасти на коліна
З сльозами Бога попросить:
Нехай відродяться руїни.
Життя ТИ дав, скажи, як жить?...
Хай матерів криваві сльози,
Замінять маки польові.
Щоб ми повірили в прогнози,
Що буде мир на всій землі...
Прошу ТЕБЕ, не відкажи...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=558603
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 10.02.2015
автор: Н-А-Д-І-Я