Хтось рукою щедро змахнув,
Засвітив над степом білі зорі.
Чи комиш голівкою хитнув,
Чи, можливо, срібні осокори?
Чому в невідоме кличе даль,
А роки спливають за водою?
Тиснуть серце туга і печаль,
І нема, нема мені спокою.
Вічний голос матері-землі
В кожному бринить і не змовкає.
Може, тому клекіт журавлів
Все єство тривогою проймає.
…Місяць у безмежжі заблукав
Чи напивсь весільного напою!
Чула я, як лебідь викликав
Подругу за Ворсклою-рікою.
…День змахне крильми – і промайне,
Заясніють в небі дві зорини…
Може, хтось покличе і мене
За ворота співом лебединим.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=558656
Рубрика: Лірика
дата надходження 10.02.2015
автор: Галина Будянська