Мали мені робити операцію…Камінюка у сечовому…Боявся, відтягував, пив травки, сподівався… Не допомагало. Був змушений погодитися. Після екзекуції зрозумів – дурень! Треба було раніше це зробити! Не страшно і не так боляче, як шифрував собі. З радощів (чи в післяопераційному маренні , або ейфорії) склав до купки свої враження і відчуття. Прочитав своєму лікарю, той надрукував пару десятків, роздав зав відділенням, зав.відділом, головлікарю, а директору інституту мене заставили прочитати на директорському обході. Всі сміялися і дякували. Сказали , що треба повісити на кожній палаті, як засіб для підтримки духу. Сусіди по палаті і з сусідніх палат та навіть відділень почали дружно переписувати ці «геніальні» сокровення. Мусив ще друкувати і роздавати. Після виписки надіслав поштою своїм друзям по клубу - дідам і молодим з питанням – чи варто виставити? Більшість відповіла ствердно – життєва правда, та ще й з долею гумору. То ж підкорююсь більшості… Вибачайте за огріхи, перепади в розмірах і т.п…
МАГІЧНИЙ УРОЛОГІЧНИЙ.
Операція? Не страшно! Ти лежиш собі в наркозі…
Лікарі ж в цей час чаклують, роблять все, що тільки в змозі!
Скільки знань, умінь, любові, скільки сили треба мати-
Витягнути з болю, крові , щоб життя нам врятувати!
Три години, п’ять і більше операція триває…
Бідний лікар, наче кіборг – відійти ж бо прав не має!!!
Від напруги мліють руки, серце й голова болить…
Пацієнт того ж не знає… Він собі спокійно спить!
Сподіваюсь, зрозуміли, що ми вам сказать хотіли?
Операція – НІШТЯК! Головне в ній – ВІДХІДНЯК!
***************
От і скінчилась операція… Чекає вас реанімація…
***************
Хоч слово з присмаком тривоги, нехай воно вас не страшить –
Медперсонал тут – просто Боги! Для хворих можуть все зробить!
Уколи, крапельниці, догляд, любе прохання – все за мить!
Уважний і приємний погляд – як запорука – БУДЕМ ЖИТЬ!!!
***************
І ось тебе везуть в палату, де далі будуть лікувати…
***************
У всіх однакові проблеми, то ж для розмов «цікаві» теми…
«Як у тебе справи, друже? Газ відходить, чи не дуже?»
До питань таких не звик? Знай – це сильний показник!
Шлунок може раптом стати і тоді не зможеш…жити!
Треба добрі ліки мати, дієтичні страви їсти!
НесолЕна, неперчЕна, дієтична пісна їжа…
А зате вона корисна і, звичайно, завжди свіжа!
Буде добре все у вас! Не злякає унітаз!
Перший день лише в палаті, але вже потрібно встати -
Щоби спайок не було і щоб швидше зажило.
Ой, нелегка це робота – як тягнути бегемота!
Де порізано – болить! Але мусите ходить!
Крок, ще крок по коридору, збоку торбочка з «позором»…
Називається «приймач»… Хочеш смійся, хочеш плач!
Перевязки і уколи, біль, катетери, дренаж –
Не забудуться ніколи… Буде в памяті багаж!
Але то всьо – ЄРУНДА! Гріє думка всіх одна –
Найстрашніше вже позаду і собі дамо ми раду!
Будем завжди пам’ятати, лікарям подяки слати
В Інститут урологічний , бо для нас всіх він – МАГІЧНИЙ!!!
Голоскевич Сергій Анатолійович. М. Українка.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=558699
Рубрика: Присвячення
дата надходження 10.02.2015
автор: Анатолійович