Пробач, я ще тебе кохаю,
Хоч дала слово вже давно:
Забуду все і не згадаю
Того ніколи, що було…
Хотіла!.. Та повір: не можу!
Ти випив всю мене, до дна!
І душу дав свою, порожню,
Щоб я була завжди одна…
Я стала більше не потрібна…
Хоча … чому?.. Кохана я…
Кохана іншими, мій рідний,
Чужа кохана, не твоя…
Але не хочеш поділити
Мене ти іншим, щоб змогла
Я знову ніжно полюбити –
Так, як колись давно могла…
Чому мене не відпускаєш?
Молю, благаю: не тримай!..
Скажи, де серце ти ховаєш
Моє?.. Пусти його, віддай!..
Нічого більше не бажаю,
Бо навіть воля не моя…
Пробач, що лиш тебе кохаю,
Пробач, що й досі я… твоя…
2000р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=558878
Рубрика: Iнтимна лірика
дата надходження 11.02.2015
автор: РОЯ