Я десь її згубила...
Падав дощ, а може сніг,
Сліди у просторі розмиті, не знайти...
Я десь її згубила,
Серце рве гіркий мій сміх,
Завчасно, не впізнавши, можу і пройти...
Я десь її згубила,
Прибирала...навмання,
Закинула... мабуть, непотріб... за поріг.
Я десь її згубила,
Вона, знову... маячня?
Стоїть на перехресті двох чужих доріг...
Я десь її згубила,
Бо хотіла віднайти,
Довершеності блиск та неповторність форм.
Я десь її згубила,
Треба прірву перейти,
Всевишнього прошу, нехай минає шторм..
Я десь її згубила...
Може, плаче у кутку
Сльоза не падає, зависла і тремтить.
Я десь її згубила,
Тільки кладочку хитку,
З прощення помилок, продовжую мостить...
Я десь її згубила,
Я знайду...
08/02/2015/
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=558918
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 11.02.2015
автор: Лина Лу