[i]Мова – душа кожної національності,
її святощі, її найцінніший скарб.
Іван Огієнко[/i]
О мово,приспана й зомліла,
Моя ти крапелька живиці,
Віки у поросі горіла,
У серце твоє пнули спиці.
А ти із пороху вставала,
І щебетала соловейком ,
Із серця гордо виривала,
Слова незграбні, наче фейки.
без мови - не буде народу,
дитя ж не родиться без мами.
І мови, ту святу природу,
Нам зберегти потрібно з вами.
Скарби тілесні швидкотлінні,
Минають , не лишивши згадки,
А мова – скарб духовний, вічний,
Тож бережім її нащадкам.
11.02.15
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=559007
Рубрика: Лірика
дата надходження 11.02.2015
автор: леся квіт