Здається, усьому́ кінець.
Душа свобідна – епілогом.
Та знов чуття (хай же їм грець)
Беруть мене в свою в облогу,
Стискають душу, в серці жар
Запалюють. Отак допоки?
Вони – то долі щедрий дар?
Чи кара тут чеканить кроки?
Торкався уст лише у сні.
Лише у сні казав : "Кохаю!"
Чому ж клекоче у мені
Любов ота? Сама не знаю...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=559149
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 12.02.2015
автор: Крилата (Любов Пікас)