Таке блакитне небо, чисте.
Вітри спинили свій забіг.
Проміння сонця золотисте
Шляхи цілує, плавить сніг.
Вода потроху крапле з даху.
Дзвенять в долинах ручаї.
Хоч вчора ще сніжинки-птахи
Показували «па» свої.
.
Так легко дихається грудям.
З душі упали валуни.
Птахи співають. Чують люди?
Невже їм хочеться війни?
Невже їм «міру» треба з кров’ю?
Розруха в серці й голові…
А я вагітнію любов’ю.
Я мир малюю на землі.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=559163
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 12.02.2015
автор: Крилата (Любов Пікас)