Вона незламна наче Україна,
Якій впродовж віків нема спокою.
Цю жінку не поставить на коліна
Агресор клятий, схильний до розбою.
Любов є й віра у мого народу,
Був час, надію почали втрачати,
Та Бог, направду, дав нам в нагороду
Надію, нині кинуту за ґрати.
Тендітна, наче польова волошка,
Чоловікам у мужності дасть фору.
Вона останній цвях заб'є у дошку
Труни кремля захланної потвори.
Давно москаль ТАК не боявся жінки,
Він бомбою вже звик усіх лякати,
Нескорена тендітна українка
Кремлівські мури нищить через ґрати.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=559236
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 12.02.2015
автор: Патара