[i]Все менше снігів у небес безголоссі,
Минучість журну тривожать птахи,
Весніє погода, зголоднена досі,
І жадібно сьорбають сонце дахи.
Замовчане слово, будностей сутінь…
Тремким павутинням снуються думки
З мороззя загати, вітрами затруті,
В капличку душі шукають стежки.
Чи смієм просити, чи хочемо дива?
Вичавлює ранок заманрені сни, -
Де чорні круки на неораній ниві,
Озимо-засіяній градом весні.
[/i]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=559296
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 13.02.2015
автор: Лана Сянська