Київ, Басарабський ринок. Липень 1975 року.
Сидять лiтнi жiнки з пригородних сiл, торгують черешнею i вишнею. До них пiдходить 15-рiчний юнак, цiкавиться цiнами, спробує зiставити їх з цiнами Подiльського ринку.
Несподiвано одна з селянок питає:
- Ви, певно, з Львiвщини?
Саме так звернулася до ровiсника свого онука - поважно, на "Ви". (Тiльки не лiтературною мовою, а "суржиком".)
- Нi. - каже хлопець, - не з Львiвщини.
З боку "бабок" були ще два припущення - про Луцьк i про Рiвне. (Чомусь Тернопiль i Буковину не пригадали.) Втiм, обидва рази не вгадали. Нарештi, юнак каже:
- Та я тутешнiй, київський...
Жiнки здивувалися, а та, що згадувала Львiвщину, зауважила:
[b]- Ось дивна рiч! Київський, а розмовляєте українською! Наша, тутешня молодь вже давненько українською не розмовляє! [/b]
...Три роки тому я розмiстив замiтку про той випадок на одному з київских ресурсiв. I вiдразу отримав вiдповiдь вiд одного вiдвiдувача: [b]"Врёшь, Микки-Маус галицайский! В 70-е годы на Бессарабском рынке только по-русски говорили!"[/b]
Нi, читачам я не набрехав. За правдивiсть вiдповiдаю, бо тим 15-рiчним хлопцем зразку 1975 року був... саме я!
Набрехав я... бабкам. Боявся, що, якщо поясню, звiдки я тодi приїхав [b]насправдi[/b], якусь бабку Святий Кондратiй хватить...
Тих лiтнiх селянок, певна рiч, зараз вже немає. А їхнi онуки, мої ровiсники - чи змiнили своє ставлення до української мови, чи нi?
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=559365
Рубрика: Лірика
дата надходження 13.02.2015
автор: Mik (галицька миша)