* * *
Вже майже ранок. Плачуть сови,
Ще по-нічному – сумно так,
Я зрозумів, що без любові,
Я наче немічний жебрак,
І запалає темне небо,
Прокинувшись від свого сну,
Я не прошу, мені не треба,
Щоб долю ти несла мою,
Я не прошу ділити смуток
Зі мною порівну – навпіл,
Чи, щоб пав твій поцілунок,
Чи, щоб струною він дзвенів,
Лиш погляд твій, такий розкутий,
І кроків невмолимий такт,
Мені відкриє рай забутий...
А доти я лише жебрак.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=559399
Рубрика: Лірика
дата надходження 13.02.2015
автор: Олаф Халді