Можна було б багато тобі сказати
Але пора відвикати від довгих листів
З такими як ти не боїшся програти
Кидати серця в тінь пшеничних полів
Забувати вірменських поетів
Завчивши натомість твоє ім*я
Ти єдина на цілій планеті
Ще віриш у силу людського "я"
Лежу як арабський емір
Милуюся як ти танцюєш
За відсутності власних вір
Дивуюся як безпомильно чуєш
Вібрації усіх тонких світів
І шепіт трав і скрегіт якорів
Як вигинаєшся як маниш блиском тіл
Як непомітно ти заходиш в тил
І не лишаєш шансу відступати
Устами-віршами примушуєш мовчати
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=559402
Рубрика: Присвячення
дата надходження 13.02.2015
автор: Той,що воює з вітряками