Диявольські вила.
Кинь в безодню, Україно,
Нептунові вила!
Спам'ятайся ти, Єдина!
Що ж ти наробила?
Почепила на знамена
Диявольські вила!
Ще й поставила колоду,
І ти їй служила!
В самім центрі, у столиці
В зібранні народу
Ти співала і вклонялась,
Славила колоду!
Що ж ти робиш, Україно?
Ображаєш Бога!
Ти побита і нещасна –
В полоні, небого!
Обчіплялась капличками –
Бога не питала!
Полонянкою, рідненька,
В диявола стала…
Скинь кайдани, Україно,
І ворожі вила,
Щоб ти, рідна, дорогая,
Бога не гнівила!
Якщо хочеш, Україно,
В мирі, в щасті жити,
Перестань уже, нарешті,
Ідолам служити!
З Богом Вічним помирися.
З Тим, Одним-Єдиним.
У смиренні поклонися –
Будеш Йому сином.
Книга Пророка Захарія 13:2 «І станеться в день той, говорить Господь Саваот, повигублюю ймення бовванів з землі, і не будуть вони більше згадуватись, бо й пророка і духа нечистого вигублю Я із землі!»
Ісаї 41: 24 «Та ви менш від нічого, і менший ваш чин від марноти, – гидота, хто вас вибирає!»
Пробудися, спам'ятайся, Рідна Україна,
Щоб не була ти – гидота,
А стала дитина!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=559448
Рубрика: Лірика
дата надходження 13.02.2015
автор: Тріумф