Де небо чистіше? Удома, чи, може, десь там,
Де нам обіцяють, що жити простіше і краще,
Де кажуть, що люди ніяк не бувають пропащі?
Чи ти уклонявся коли-небудь іншим містам?
Чи пробував ти протоптати новітні стежки?
Своїми ногами, вкладаючи власні зусилля,
Вбиваючи м’язи, зриваючи вщент сухожилля,
З єдиною ціллю – що б далі не було, дійти.
Чи пробував з’їсти пуд солі із кимось удвох
На відстані в сотні далеких, чужих територій?
Готуйся, що доля на вас накладе мораторій,
Бо час не жаліє і пише для вас епілог.
Чи варті старання того, що отримуєш ти?
Покинувши все, що тебе зігрівало удома,
Мелодія рідного міста, до болю знайома,
Звучатиме в серці, куди б не завели шляхи.
Ти, звісно, поїдеш. І вкотре повернешся ще.
Ковтаючи сльози, цілуючи мамині руки,
І жадібно серцем вбираючи лагідні звуки,
Поглянеш угору – тут небо вітає тебе.
11.02.2015 р.
© Альбіна Смолянська
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=559515
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 13.02.2015
автор: Альбіна Кузів