- Звільнилась вакансія під зонтом.
[i]- Вельми вдячний, та є капюшон.[/i]
- Добре вуличні чути експромти…
[i]- Може й так. Не люблю саксофон.[/i]
- Мокнуть ноги…Пірнути б в шкарпетки.
[i]- Чи зігрітись холодним віскі.[/i]
- Гарно… Шкода що я не поетка.
[i]- Ця підошва і справді слизька…[/i]
- Запалити б на небі зірку.
[i]- Ти скоріше запалиш хату.[/i]
- Не поетка…Вже б видала збірку.
[i]- Із метафор не склеїш зарплату.[/i]
- Я могла би писати картини.
[i]- В розмальовках за контур виходиш…[/i]
- Нащо травиш себе нікотином?
[i]- Ідеальним уже не зробиш…[/i]
- Ідеальність тобі не личить.
[i]- Як тобі ця кислотна помада.[/i]
- Не набридло тобі стовбичить?
[i]- В тебе ж зонт, чи уже не рада?[/i]
- Я ненавиджу твій капюшон!
[i]- Це приємно від тебе чути.[/i]
- Вже порожній нічний перон або йди, або дай звернути.
[i]- Може й справді в тобі щось ліричне…[/i]
- І картини могла б я писати.
[i]- Твої губи такі полуничні.[/i]
- То помаду не треба стирати?!
[i]- Ще пустує те місце під зонтом?[/i]
- Вже тупцюють чиїсь черевики.
[i]- Він з’явивсь на твоїм горизонті…[/i]
- Ну то може ми з ним навіки?
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=559556
Рубрика: Лірика
дата надходження 14.02.2015
автор: Інель