Як безвітчутно в даль пливе життя,
Як непомітно в яму паде щастя.
Як радість тихо відлітає вдаль,
І ми усі стаєм рабами маси.
Ця маса – всенародний гніт,
Котрий щодня шукає нову жертву.
Щоб випить душу всю її,
І їй повірте це вдається.
Тому що люди знову стають злими,
Й мов пси скажені долі все їдять.
І вже немає на землі людини,
Що щостя вміє в масі відшукать.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=559610
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 14.02.2015
автор: Незалежна1996