Моя старенька, біленька, хатино,
Де стежка споришева від садка,
Де під вікном широкий кущ калини,
Назад мене дорога привела…
Прийшов до тебе Богу помолитись,
З колодязя напитися води,
Теплом домашнім ще разок зігрітись
І пригадати пройдені сліди…
Вже сивина давно покрила скроні,
Опало листя клена до зими,
Та квіти мамині стоять на підвіконні,
Містком розлуки до душі лягли.
Засумував, хатино за тобою,
Бо згадки переповнюють бокал,
Хоча роки пробігли за водою,
Та залишився батьківський причал.
Іду до тебе Богу помолитись,
З колодязя напитися води,
Теплом домашнім ще разок зігрітись
І пригадати пройдені сліди…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=559636
Рубрика: Лірика
дата надходження 14.02.2015
автор: Віталій Назарук