Моя Вкраїно матінко, небога
Чого так довго терпиш і мовчиш?
Втомився вже звертатися до Бога,
А ти моя кохана спиш і спиш…
В очах глуха полуда – заволока,
Собачі зграї гавкають скубуть.
Та що мене; не чуєш і Пророків,
Дніпрові хвилі плачуть і ревуть…
Допоки ж ти мій змучений народе
В куточку будеш плакати й мовчать.
Хіба тобі це личить мудрий Роде...
У себе дома цуциком скавчать.
Кайдани скинь; не сковують хай волю,
Розсиплеться полуда наче лід.
Кусати зайдам досі нашу долю,
Нехай в Орді загубиться їх слід..!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=559648
Рубрика: Лірика
дата надходження 14.02.2015
автор: Дід Миколай