Сіло життя в « скорий» поїзд,
Тісним явився вагон.
Взяло з собою лиш совість,
Решту ,валізками вкрило перон.
Що в тих валізках,не знало,
Похапцем бігло життя ,
Та коли час обірвало,
Вже не було вороття.
Як же хотілося жити
І назбирати добра,
Щоб у валізи вмістити,
Те що ніяк не згора.
Чуйність,любов,милосердя,
Щирість,терпіння й тепло.
Все б помістилось в вагоні,
Як би з життям це було.
Та необачним же було,
Брало життя швидкий темп,
Безслідно воно промайнуло,
Мов поза чергою, рейс.
14.02.15р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=559669
Рубрика: Лірика
дата надходження 14.02.2015
автор: леся квіт