Вже рік минув згорьований, кровавий
У плетиві незгод і протиріч
Як лютий, кровожерливий двоглавий
Шматує Україну день і ніч.
Не захотіла вільна Україна
В кайдани руки – шию у ярмо.
Перед сатрапом стати на коліна.
І знову, рабське, на плече клеймо.
Не упіймалася на обіцянці
Молочних рік, в кісільних берегах
Московській не скорилась забаганці
Ординських не злякалася ватаг
Що москалі то нелюди брехливі
Я в тому пересвідчився стократ
Вони безсовісні, нахабні , хтиві.
Такий сусід не друг мені й брат!
Бандитів, найманців та мародерів
В російській армії усіх мастей.
З зенітних градів, танків, бетеерів
Руйнують все, вбиваючи людей.
Малих, старих, що їм до всього того?
Запрограмовані вони вбивать
Бездушний монстр!Немає в нім святого
А є одне! Вбивать! Владарювать!
І це брати? Це друзі? - Ні чужинці!
Бісівська плоть, підступна, хижа суть
Мерзенні вбивці! Нелюди – злочинці
Такі «брати» останнє загребуть.
***
На Сході, Заході, в усіх куточках світу,
Єднайтесь люди щоб сказати Ні!
Щоб в атомному пеклі не згоріти
Усім нам, в третій світовій війні!
За мир і злагоду в усьому світі –
ЄДНАЙТЕСЬ люди на усій землі!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=559708
Рубрика: Лірика
дата надходження 14.02.2015
автор: євген уткін