Це вітер винен. Вітер, а не ми.
Він прилетів сюди з країни весен.
Він обійняв нас теплими крильми
І в човен посадив, не давши весел.
Від берега штовхнув на бистрину.
Ним бавилась вода, чимдуж гойдала,
А ми цього чомусь не помічали,
Ми слухали із юності струну.
Ой, вітре, вітре,
Що ж це ти замислив?!
Чому тобі не спиться між дібров?
Навіщо нас ти знову звів навмисно
І будиш недоспівану любов?!
Для нас бентежний вітер вигравав.
Не вигравав, а солодко так мучив
І обіцяв нам кару неминучу.
Але за що? За те, що ожива
У щасті скупана далека мить?
Як надто щедро це, нехай карає.
Та, сам призвівши, хай не відлітає.
Це вітер винен. Вітер, а не ми.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=559841
Рубрика: Лірика
дата надходження 15.02.2015
автор: Ніна Багата