Люблю його вже дві пори.
Ну, як такого не любити?
Він може з птахом говорити,
Конем нестися із гори.
Для мене він – хмільний напій,
Відчути серцем це повинен.
Хоч у чуттях моїх не винен –
Не плів з лілей мені надій.
Таке це дивне почуття…
В душі моїй гойдає морем –
Грайливим, ясним, неозорим,
Несе неспокій у життя.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=559849
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 15.02.2015
автор: Крилата (Любов Пікас)