́ Народ мій є! Народ мій завжди буде
В.Симоненко
Свободи дух незламний зародився
В прадавніх вітром поєних степах.
Він, ніби дуб, нескорено розвився
Крислатим велетнем, зміцнілим у віках.
Той дуб сусіду – наче скабка в тілі,
Що кістка в горлі, мовби сіль в очах.
У величі своїй і гордій силі
Він, як титан, навіює їм страх.
Його залізом і вогнем долали,
Морили уподовж тисячоліть.
Його ятрили урагани й шквали,
А він камінним стоїком стоїть.
Могутній стовбур на друзки трощили,
Щоб непокорець той зі світу щез,
Аби упав, повержений, безсилий.
А він у юних пагонах воскрес!
Непоборимий, гордий подих волі
Народ мій з діда-прадіда несе.
Незламний він, неначе дуб у полі,
Бо нам земля й свобода – над усе.
Ні дуб не знищать жодні потрясіння,
Ані народ, що в бідах серце пік.
Глибоке і міцне його коріння.
Він є. Він буде. Нині і повік.
© Ірина Васильківська
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=559866
Рубрика: Лірика
дата надходження 15.02.2015
автор: Ірина Васильківська