Укотре вже себе я обдурила,
Укотре вже довірилась журбі:
З тобою, любий, я була щаслива –
На жаль, не розуміла ще тоді…
Своїм знайомим я розповідала,
Що ти – лише товариш, наче брат…
Тепер вже знаю: я... тебе кохала!..
Та серденько не слухало порад…
Ти ж думав, що з тобою я не щира,
В невірності мене чомусь винив…
І я одного разу попросила,
Щоб більше ти до мене не ходив.
Я знала, що ти мучишся, страждаєш,
Але уже вернутись не могла…
Знайшов ти іншу, з нею і тепер гуляєш –
Вона мене забути помогла.
Як жаль, що я так пізно зрозуміла:
Любов у нас казковою була!..
Я вберегти цю казку не зуміла,
Бо, мабуть, не надійно берегла…
1995р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=559936
Рубрика: Iнтимна лірика
дата надходження 15.02.2015
автор: РОЯ