Безмовна ніч мереживом зірок
Тебе сповила… Спочивай, небого.
У віщім сні ти звернешся до Бога,
Промовить тихо істину Пророк.
Він привідкриє пелену дороги
Твоїх майбутніх кроків. Ти поглянь,
Та не суди, забудь перестороги.
Усе залежить від твоїх бажань.
Бо твої цілі змінюють майбутнє,
Ти їх щораз занурюєш у день.
І скаже Бог: «У миті одкровень
Ця істина в твоїй душі присутня».
…Ця ніч укриє темінню дороги,
Тебе тонкою шаллю огорне.
Ти поки спи. Відпочивай, небого.
Та пам’ятай – твій час уже іде.
15.02.2015 р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=559944
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 15.02.2015
автор: Альбіна Кузів