Душа стражда.
Душа воліє вільності польоту.
З крилатих височінь небес -
без пафосу, без зльоту -
польоту просить ще тепер.
Коли єднання роз'єднало,
коли спочинок розбудив,
коли страждання забагато,
коли, ти :-" Господи !" -просив.
Просив єднання, правоти,
просив багаття теплоти -
просив простити і забути,
просив відкрити і піти.
Але, не все так бу́ло,
як хотілось.
Хотілось нам, все нам -
а не Тобі.
Прости ти вірністю невірність,
прости стражданням каяття,
прости людей, прости мене -
прости, прости, прости...
Не відаючи далі, не бачачи небес,
товчем все ступу - та й з водою,
чекаючи даяння із Небес.
Даяння буде - кожному своє.
Своє - моє, твоє - то наше.
Своє, моє, твоє - то наше.
Єднання сила об'єдна.
Стражданням спалене моє,
нужденням прощене твоє.
Настигнуте зненадцька -
твоє, моє, все наше -
пішло, прийшло, пропало,
зболіло,зблякло і звищало -
стоном, криком у душі.
Як так, спитати хочеш -
за що, про що, коли так сталось ?
Ти краще не питай,
бо відповідь прийде в наступнім разі.
Коли звищить, застогне, заболить -
тоді питань не буде.
І зразу все ти зрозумієш -
то є все те, за що питав.
На що ти відповідь отримать намагався -
тепер та відповідь ясна.
Без спросу, без роз'яснень -
все ясно - ти далі шлях свій проклада.
Щаблі високі, тяжко ногу піднімать,
але йти вверх - то зовсім інша сила.
Політ до низу краще минувать.
Але, вже всяко так бувало -
лечу, лечу кричу, а то все вниз.
Коли вже впадеш і - болить - кричиш,
то значить те, що ще політ собі готуєш...
Настав той час душевного, та злету -
все ввись, та ввись.
А небо знову під ногами.
Все вниз, та вниз...
Людмила Яблонська.
31.03.2014 р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=559959
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 15.02.2015
автор: Людмила Яблонська