Порадь як бути, зоре мо́я мила!
Мене тут вже нічого не трима:
Людиська поламали мої крила —
Й мені в цім світі місця більш нема...
Померла б я, якби могла померти —
Та вимушена жити все-одно.
Хотіла б сво́ї спогади затерти,
Пірнути й опуститися на дно,
Щоб навіки́ не бачити й не чути
Ні голосів огидних, ні облич...
Щоб серед тих потвор ні дня не бути
І пізнавати споконвічну ніч!
Терпіти їх присутність більш несила...
В біді свою доньку не залиши!
Порадь як бути, зоре моя мила,
І як мені вчинити, підкажи!
• 15.02.2015 •
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=559984
Рубрика: Езотерична лірика
дата надходження 15.02.2015
автор: Єва Романенко