Новий початок (…будем пити взаємне щастя)

Я  себе  виливаю  росою  у  день.
По  краплі.  
                   Дозовано.  
                                     Спрагло.
У  цьому  стані  я  надто  легка  мішень.
Чи  поцілиш?  
                   Не  знаю.  
                                     Прагни.

Я  себе  викладаю  в  бруківку  доріг,
Щоб  по  венах  
                     у  міста  
                                       бігти.
Ти  для  мене  із  затишку  звий  оберіг.
Я  скорюся.  
                     Лише  щоб  
                                         зміг  ти.
 
Я  себе  залишаю  слідами  людей,
Щоб  у  кроках  
                       чужих  
                                       звучати.
В  тебе  є  безперечно  один  привілей  –
Ти  для  мене  
                         новий  
                                         початок.

Я  себе  розтрусила  напливом  грози,
Ти  хоч  трохи  
                         зібрав  
                                         у  чашу.
Ти  мене  за  собою  вперед  поведи,
Ми  збудуєм  
                         реальність  
                                         нашу.

Я  себе  відпускаю  цим  віршем  увись,
Поцілунком  
                         на  твої  
                                         зап’ястя.
Він  покличе  тебе.  Приходи,  не  барись,
Будем  пити  
                         взаємне  
                                           щастя.

                               16.02.2015  р.
                     ©  Альбіна  Смолянська

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=560279
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 16.02.2015
автор: Альбіна Кузів