Мрії линуть до Бога,
Давайте помріємо й ми:
Нехай у нас буде дорога
Без болісних втрат і війни.
Бо скоро весна… Запарує
Земля у чеканні насіння.
ЇЇ б нам прожити не всує,
Засіяти – Боже веління.
Засіяти згарища, рани,
Її рятувати від болю.
Набридли їй війни, омани…
Земля хоче бути собою.
Не хоче палати в огні,
А квітами, житом родити.
Болить їй втрачати синів,
Бо їх народила щоб жити.
15.02.2015р. Надія Таршин
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=560346
Рубрика: Лірика
дата надходження 17.02.2015
автор: Надія Таршин