Спливли роки бурхливою рікою
І пройдена дорога нелегка́.
Лише бринять у спогадах весною
Моє дитинство й юність золота.
Стелився світ безмежною красою
І душу не торкали сили зла.
Були ті дні щасливою порою,
В любові оберталася земля.
Світили зорі срібним оксамитом,
В незвіданий запрошуючи світ.
Рясніли квіти, ніби самоцвіти,
Даруючи магічний дивоцвіт.
Здавалось, що життя цвістиме вічно
В яскравих, неповторних кольорах.
А музика звучатиме велично,
Лише в мажорних, радісних тонах.
Та з часом бліднуть фарби акварелі,
Тьмяніють непомітно кольори.
Лишивши на приглушеній пастелі
Мазки яскраві світлої пори.
17. 02. 2015 Л. Маковей (Л. Сахмак)
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=560461
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 17.02.2015
автор: laura1