Вже рік, як Ангели зависли над Майданом –
Не можуть в мирі до Всевишнього піти,
В «Небесну Сотню» об’єднатись справді,
Щоб Україну-неньку вберігати від війни…
Допоки вбивці ще живуть безкарно
То ж душі ці тут не віднайдуть тишини,
Бо прихисток в Небеснім Царстві,
Знаходять Ангели, що з миром відійшли.
Не можуть, мабуть, до Небес піднятись,
Бо багряніє ще бруківка у крові,
Бо ті, хто смерть завдав невинним,
Чомусь, ще й досі не гниють в тюрмі…
Чому вже рік ридає батько й мати
Чи, може, донька, чи бабуся у сльозах..?
Тому що кат чомусь гуляє мирно й досі
Хоча по лікті в крові на руках…
Благаю кари в Господа для нього,
Щоб відплативши душі відпустив,
Невинну кров щоб змив своєю,
Але щоб в муках довго-довго жив…
Так , саме так, - я смерті не бажаю
А мук пекельних просто на землі,
Щоб кожен стогін матері і сина,
Відчув розривом власної душі…
Я знаю… гріх бажати горя й лиха
Господь нас вчить прощати ворогам…
То ж гріх цей свій спокутую смиренно,
Але з Святині поглумитися не дам.
Тому, напевно, й досі ріки крові,
Бо смерті всі іще не змиті із сердець
Лише тоді воскресне справді Україна,
Коли настане для Нечистого кінець.
18 02 2015 Іванна Осос
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=560622
Рубрика: Воєнна лірика
дата надходження 18.02.2015
автор: Lilafea