Я піду собі до Валу
На прогулянку тривалу
Хай побачать мене люди,
Наберу повітря в груди.
Квітне липа і каштани,
Ген видніються фонтани,
У промінні сонця грають,
Усмішки відображають.
Я приходжу на Маяк,
Розкажи, мені, добряк,
Шось не бачити Казбека,
Кинув якір, змінив декор.
Пішохідний — той актор,
Вкрашений у двоколор.
Над Десною підіймає,
Вітровіями здуває.
Піднесуся по бортам —
Онде й Болдина гора
І Антонові Печери.
Сяй, Чернігів мій веселий!
Люди тут всі добрі й милі,
Чорночубі й чорнобриві,
На подусівці й шерстянці
Повернись додому вранці.
А скраєчку — Масани,
Там красиво восени.
Проспект Миру й Перемоги -
То центральні тут дороги.
Рокосовського тим часом
Обдивись, як маєш час.
Храм Святих, а вище станеш —
До Ялівщини потрапиш.
Там повітря чисте й свіже,
Сосни височать над Стрижнем.
Приділи хвилинку часу
Й посиди поруч з Тарасом.
Чи в Алеї — місце вільне!
Сяють простонеба фільми.
Приїзди до нас, туристе,
Це Чернігів. Старе місто,
В якім хочеться зостатись
Й більш нікуди не тікати,
Тре робити тут державу.
Місту і Вкраїні Слава!
© Безкровний
#Чернігів #Чернигов #українськемісто #Че #bloodless
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=560674
Рубрика: Міська (урбаністична) поезія
дата надходження 18.02.2015
автор: Митрик Безкровний