Душа в живому тілі хоче жити
Й нести в собі не терпкий сум та біль.
Їй про любов з тобою б говорити,
Сліди ж твої ховає заметіль.
Вслухаюся у круговерть свинцеву,
О, Господи, то за гріхи вина?
А ті, хто носить усмішку лукаву,
Їм благодать за що є? Дивина...
І знов ловлю себе на впертій думці:
Ні, змиритись не готова. Сліпа?
Хай стану у когорту, де безумці,
Я вірю - щастям править новизна.
19.02.15
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=560742
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 19.02.2015
автор: Валентина Ланевич