"Тліє листя, скручене в пергамент..."
Наталя Данилюк
небокраю
по́спіхом добігає
життя достигле моє –
як сонце, коли "на мороз" сідає:
на півнеба – роз`ятрена рана,
за тисячу років – неви́гоєна,
ординцями
мирозлобно запалена
…ллється
густо-червона крайнеба кров
на миролюбність
наших пагорбів і дібров
у півнеба – роз`ятрена рана
чи знов? під ордою покину тебе,
як і застала – Україно моя кохана...
…є потреба
у одірваного од гілки листка,
намагання-спроба –
згорнутися, умираючи, до першозго́ртка,
як у лоні бруньки давно – до першожмутка–
зародка-першоклубочка:
змаліти назад хоче
єство листо́че,
ніби чекає десь та –
звичайна-проста,
не розбуджена ще Теплом – його брунька…
отака
і у мене потреба:
навзнак упасти -
лицем до неба,
закотитися у який куток,
згорнутися
у першоклубок –
коліна до підборіддя…
і - одпустити повіддя,
очі міцно зімкнути –
забути, забути,
заснути,
небокраю сягнути –
за лінію перейти…
може ізвідтам уже побачити –
вільна і незалежна!
ти
19.02.2015
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=560843
Рубрика: Лірика
дата надходження 19.02.2015
автор: Валя Савелюк