О повелителю ясний,
мій друже тихий та сумний
коли в останнє з висоти
мої страждання слухав ти,
навколо тебе тінь страшна
холодна мрака і пітьма,
суворий вітер колиха
змертвілії твої вуста.
Тобі не лячно ти могутній,
ти поводир в нічну пору,
своїм яскравим білим світлом
ти служиш людям в доброту.
Початок дня для тебе ворог,
кінець твій вірний побратим,
по всьому небу вільно ходиш,
для тебе небо - рідний дім.
Мовчиш …………,
не в змозі слів мені ти проказати,
а я з тобою знов поговорю,
ти не людина і не вмієш ображати
слова болючі в серці залишати
дивитись в очі й запросто брехати,
ти місяць, я тебе за це й люблю.
Чи віриш ти у дружбу,
вірність, вдяку, у доброту людську,
у щедрість без вагань,
бо я не вірю так життя навчило й
ти не плекай даремних сподівань.
Весь світ здається їде з глузду
ми злі усі, похмурі, знову злі
нема в очах проміннячка любові,
чому, хіба ми стали всі такі?
Чомусь почали всім не довіряти
у магазині гроші двічі рахувати
бо люди дурять, люди ж ми самі!!!
Де похибка , де кістка та зарита,
те лишнє в нас, в наборі днк.
Чи можна якось нас перелатати
Переробити, віднайти мету?
Щоб без страху відкритися,
себе подарувати,
і не отримати у відповідь стрілу.
Та похибка із давнини прямує,
то Каїн зрозумів, що таке гріх.
Так просто брата рідного убити
Й подарувати в спадок нам цей гріх
Цей світ хіба не ми побудували,
ми то цеглина, що в фундаменті стоїть.
Ні, ми не винні, що такими стали,
слабкий не виживе, тому ми всі такі.
Нехай слова ці будуть тільки на папері,
Ми не тирани, всі ми хочемо любові,
теплоти, ми не тирани, ми звичайні люди,
потрібно тільки віру свою віднайти.
Стараймося шаблони руйнувати,
що брат за брата не стоїть.
Цей світ потрібно докорінно поміняти
Аби в майбутньому плоди творіння позбирати
Плоди: любові, вірності, надії, доброти.
О друже мій ,найкращий мій ти слухачу
сьогодні слухав розповідь мою,
завжди мовчиш, та це для мене як порада,
в якісь я мірі цьому навіть рада
ти друг, ти вмієш тайни берегти
себе потрібно тільки віднайти.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=561057
Рубрика: Лірика
дата надходження 20.02.2015
автор: Юля Руда